Колись давно, ще з незапам’ятних часів на нашій землі було засновано багато монастирів, які були власністю Галицьких князів. У монастирях князі утримували своїх воєводів. Неподалечку Монастириськ на відстані одного кілометра лежать руїни городка князя Гліба. Однак татарські орди нападали на ті монастирі, грабували їх, а людей брали в неволю. Люди розтікалися по лісах, об’єднувалися в громади, корчували дерева, палили ліс, розорювали землі, і життя продовжувалося.За п’ять кілометрів від Монастириськ якийсь мій прародич Савло там оселився і від його імені поселення дістало назву Савалуски. Сьогодні наше село називається Савелівка, а замок Гліба з невеличким селом Глібів змінив назву на Рідколісся. Радянська система хотіла стерти з пам’яті людей історію, тому й змінювала ті назви. Про все це оповідала мені мама. Вона була учителькою і дуже любила свою знедолену Україну.

У мальовничому селищі Коропці, що розкинулося серед гір на березі Дністра, гордо височіє палац польського графа Станіслава Бадені. Ця монументальна будівля зведена 103 роки тому в стилі віденського ренесансу і є зменшеною копією цісарського палацу у Відні. Гостей селища вражає багата барокова ліпна геральдика, їхню уяву будить барельєф із зображенням перехрещеної коси та ціпа, який примостився серед рушниць і мисливських ріжків. Ось як неповторно матеріалізувалися в мистецтві графські уподобання! Зберігся й ландшафтний парк, у якому розмістився палац. Рукотворна «колекція дерев», що виникла на основі лісового масиву, існує з початку ХІХ століття, але граф Станіслав Бадені значно розширив її площу — до 200 гектарів.

В кінці XVII століття Монастириська перейшли у руки магнатів Потоцьких - і залишалися в них протягом 150 років. Відомо, що ще до кінця XVIII ст. в поселенні був оборонний замок, невідомо коли й ким зведений. В другій половині XVIII ст. хазяйнував тут галицький староста Юзеф Макарій Потоцький (помер в 1821 р.). Певний час Потоцькі мешкали саме в старому замку, а коли ця частина Поділля відійшла до Австрії, Людвіка Потоцька віддала фортечні мури державі - і там влаштували тютюнову фабрику (увага цьому факту!). Замок, щоправда, дуже швидко згорів - і держава не взялася його відбудовувати.

Село Доброводи розташоване в південно - західній частині Монастирського району, знаходиться на березі річки Добровідки, за 8 км. Від районного центру міста Монастирська, та 26 км. від найближчої залізничної станції м.Бучач.

Цього року виповнюється 65 років трагічній події в історії нашого краю.

Колись давно то було. Зразу по войні п'ятдесят і четвертого року. Над Дністром оселилися два козаки. Один, що жив на долині, називався Підгірний, а той, що на гopі, мав ім'я Соловій. На горбі високому за Дністром стояла давня козацька могила

Під час бою між польською шляхтою і полками Богдана Хмельницького виникла загроза поразки окремим загонам козацького війська. Щоб виграти становище, козаки, щоб здорові були, пішли на хитрість. Обмотали бикам хвости ганчір'ям і підпалили. Налякані тварини ввірвались у ворожий

Кінець грудня 1979-го. Ранковий розвід окремого дивізіону зв’язку авіаційної частини і ми, наскрізь промерзлі на сирому повітрі Прибалтики й опустивши шапки на вуха навіть при 15-и градусах морозу, вже знаємо про введення наших військ в Афганістан для “ виконання інтернаціонального обов’язку перед братнім афганським народом, якому загрожує небезпека від міжнародного імперіалізму “. Треба віддати належне спеціалістам з головного політичного управління Збройних Сил, - при зверненні до нас командира частини підполковника Руденка про добровільну участь у виконанні цього обов’язку, три кроки зробив увесь дивізіон, майже сто сержантів і солдатів.

Високогірний спостережний пост за дев'ять кілометрів від кордону з Пакистаном, стояв кісткою в горлі душманів і перекривав єдину стежку, яка вела вглиб Афганістану. Скільки разів вони намагалися обійти його, але надто високими були гори і надто стрімкими ущелини… Не допомагали ні відволікаючі маневри, ні покров ночі, ні хитрощі, ні жорстокі обстріли… Гарнізон з декількох солдатів і старшого сержанта Андрія Куриляка вміло займав пристріляні місця і їхній вогонь у відповідь завертав каравани назад за кордон.